Що робити, якщо дитина не слухається? 

Головне, що хочеться сказати одразу: покарання – це шлях в нікуди. Замість розуміння, чому не можна так робити, покарання призводить до того, що дитина починає хитрувати й приховувати свої дії, аби уникнути кари. Це не про усвідомлення чому так не можна себе поводити та не про по висновки з ситуації.

Погрози та покарання можуть лише залякати та розвивати дистанцію між вами та дитиною. Залишайтеся з нами, ми розкажемо як неслухняна дитина може змінити свою поведінку.

В моменті, коли дитина не контролює власну поведінку та емоції, треба спочатку зрозуміти причини. Вона може так поводитись через те, що втомлена, змерзла, голодна або її хтось образив. Дитина в 3 роки не слухається, бо це вікова криза, а не її забаганки. Варіантів може бути купа, а отже вияснити це негайно і є першим кроком. Якщо це можливо, усуньте причину роздратування. Якщо це фізично неможливо, то заберіть дитину з цієї ситуації та поясніть, що ви на її боці і як ви разом будете діяти далі.

Обирайте максимально короткі та чіткі формулювання. І пам’ятайте, якщо дитина знаходиться в активному прояві емоцій, нічого пояснювати не треба, тільки контейнеризуйте її емоції (приймайте і називайте їх). При цьому слід бути послідовним, якщо була попередня заборона, то дотримуйтесь її.

Наприклад, якщо дитина йшла з вами в магазин і знала, що нової іграшки їй не куплять, не купуйте ту іграшку, навіть якщо вона оре на весь магазин та валяється по полу. В такому випадку виходимо з магазину і контейнеризуємо її емоції. Потім слід зробити позитивне підкріплення. Наприклад: “Молодець, що так швидко заспокоївся”, або “Дякую, що почув мене і зробив…”. 

При цьому всьому слід зберігати спокій. А якщо бачите, що не справляєтесь, зверніться до психолога. Так-так, саме ви! Спочатку кисневу маску на себе, а потім на дитину – пам’ятаєте правило в літаках? Так, ось метафорично перенесемо його на наше буденне життя. Якщо ви будете в ресурсному стані та гарному самопочутті, ви зможете впоратися із будь-яким протестом.

І проводьте більше вільного часу разом. Нехай це буде якесь веселе та цікаве заняття для вас обох. Це підкріпить ваші стосунки та у кризовий час допоможе прийти до взаєморозуміння.

Як поводитися з дитиною, яка не слухається?

Якщо ваші стосунки не дозволяють вам чути один одного, то необхідно працювати над тим, щоби син або дочка захотіли до вас дослухатися. З вашої пари ви дорослий, ваш мозок фізіологічно дозрів і це дозволяє вам робити помірковані, зважені та послідовні кроки на відміну від вашої дитини. Тому, запасіться терпінням і починаємо.

Принципи, які варто використовувати у спілкуванні з дітьми.

• Безумовна любов. Так, так. Це основа основ. Водночас зрозуміла і складна до виконання. Адже легко любити слухняну та чемну дитину. Тоді як вперту, грубу та голосну дитину любити дуже важко. Але тут слід зрозуміти, що ця істерика не від того, що їй подобається вас доводити до нервового розладу. Вона вередує та не слухається, бо у неї є проблеми й вона не знає, як з ними впоратися. Не треба одразу декламувати рішення, як вам здається “незначних” проблем.
  
  В масштабі дитячого світогляду проблема може здаватися катастрофічною, навіть якщо це: не піду до школи, бо шов на шкарпетках давить на пальці. В цей момент дитина потребує уваги, турботи та проявів любові. Ви з нею із самих початків її днів, тому знаєте, які прояви любові для неї є надзвичайно важливими. Для когось це обійми, для когось добре слово, для когось визнання важливості проблеми. Після того як проявили любов та турботу, дали місця для всіх емоцій (не важливо позитивних чи негативних), можна починати діалог про розв’язання проблеми або роз’ясненню ситуації. Не раніше! Запам’ятайте, дитина, що плаче та сперечається, не буде слухати ваших монологів. І тут пам’ятаємо про терпіння. З першого разу може не вийти. Може не вийти із другого також. Але якщо ви станете на цей шлях і будете зупиняти свої автоматичні дії, наприклад, сварки, підвищення голосу, покарання ‒ то результат неодмінно буде. І він позитивно вразить вас.
  
• Час разом. Кожній дитині необхідний час із батьками. Але не такий, що ви засинаєте під її розмови, або дивитись у цей час в свій телефон. Дитині потрібен якісний час, повне включення батьків, максимальна увага. Навіть якщо це всього 15 хвилин в день. Приділить їх максимально дитині, нехай в цей час вона буде центром вашого всесвіту. Особливо якщо дітей в сім’ї багато, треба виділяти кожній хоч трошки батьківського часу, закладаючи тим самим фундамент самоцінності та важливості в дитині.

• Вивчить темперамент вашої дитини. Кожна людина народжується з унікальним складом темпераменту. Ви, як батьки, можете активно спостерігати за цим та вивчати. Якщо у вас діловий холерик або компанійський сангвінік, або чутливий до всього меланхолік, ви повинні знати про це. Тоді вам легше буде обрати стратегію поведінки та знайти спільну мову. З огляду на це також можна обирати активності для вашої дитини. Більш спокійним підійде курс з програмування, більш енергійним дітям – футбол, баскетбол та інші активні види діяльності. До речі, якщо ви досі не вивчили себе, то цим теж треба зайнятися 😉 Бо із собою теж треба вибудовувати лагідну взаємодію але то вже окрема тема.

• Особистий приклад. І знову ви позіхнете і подумаєте ‒ ми це все вже чули! Але це дуже важливо. Тому ми ще раз наголосимо. Якщо у вашій сім’ї практикуються сварки між дорослими, відсутність спроб зрозуміти один одного, піти на компроміс, то не очікуйте, що ваша дитина вас почує та зрозуміє у важливий момент. Змалечку вона повинна бачити толерантність і повагу дорослих одних до одного і до себе, тоді вона зможе побудувати такі самі стратегії поведінки. І пам’ятайте, це працює також у зворотному напрямку. Дитина буде сприймати ні ваші нотації, а те, як ви себе поводите. Тому будьте гарним прикладом. А якщо поки не вдається, треба про це говорити. Про те, що ви намагаєтесь, про те, що одразу не виходить, але ви на шляху. І так дитина зрозуміє, що всі не можуть бути ідеальними, але треба завжди працювати над покращення взаємодії і тоді прийде успіх.

• Не примушуйте. Тобто, на питання: “Як заставити дитину вчитися?” – відповідь: “Ні як!”. Не тисніть словом, поглядом або дією. Краще діалог. Звісно, примус – це швидше, але наслідки такого виховання будуть гіркими. Діалог – це довший шлях, але він приведе до взаєморозуміння та налагодженню стосунків. Ви будете авторитетом для своєї дитини, вона буде дослухатися до ваших слів.

• Не карайте за помилки. Ні себе, ні дитину 😉 Помилки – це неодмінна частина будь-якого процесу. Це норма нашого існування. Помилки важливі, саме на них ми вчимося, набуваємо досвіду та покращуємо стратегії поведінки. В ці моменти потрібна підтримка, прийняття емоцій та щось приємне. Зробіть собі та дитині подаруночок, коли він або ви припустилися помилки. Навіть якщо це буде звичайна канапка з чаєм та добре слово. Це дуже допоможе вашим стосункам.

• Хваліть дитину. Але і тут є нюанси. Похвала повинна бути не за певний вчинок, а за старанність, яку дитина доклала. Тим самим ви спрямовуєте фокус її уваги на власний внутрішній стан, а не зовнішні прояви (гарні оцінки, місце в змаганнях тощо).  З таким підходом дитина буде помічати зміни в собі, а не шукати схвалення оточення. Ви вбережете її від жаги підкріплювати власну цінність через інших людей.

• Будьте послідовними. У вас повинні бути певні правила в сім’ї, певний розпорядок. Наприклад, спочатку уроки за шкільною програмою, потім вільний час. Звісно бувають виключення, але вони скоріше повинні підкріплювати правила. Коли дитина звикає до таких рамок, їй безпечніше та комфортніше. Вона знає, що і як буде, це є основою для спокійного та гармонійного зростання. В такому “полі” дитині легше слухатися, вона розуміє хто “капітан”. І натомість, коли рамки розмиті, дитина несвідомо весь час перевіряє, де ці межі: не слухаючись, випрошуючи, ниючи – все, це для того, щоб перевірити, а де межа, за яку йти вже не можна. Коли рамки встановлені за заздалегідь і дитина їх усвідомлює, ваше взаєморозуміння та товариські відносини будуть лише покращуватися.

Як попередити проблеми зі слухняністю?

• Встановіть правила. Вони повинні відповідати віку дитини, якщо дитина маленька, не слід складати довгий список та довго його розповідати. Переконайтеся, що це правила чіткі та зрозумілі дитині. В процесі розмови поясніть, чому є правила, та чому важливо їх дотримуватися. Поясніть, що ці правила про турботу та безпеку, а не для того, щоби щось контролювати життя дитини.

• Встановіть сталий розпорядок дня (плюс, мінус), щоб дитина приблизно знала, що її очікує. Це зменшить тривогу та можливі прояви протестів.

• Проводьте якісний час разом. Це можуть бути шахи, футбол, малювання. Вгамуйте дитячу спрагу до уваги батьків, і їй не прийдеться її привертати негарною поведінкою.

• Розвивайте софт скіли вашої дитини. Коли дитина розпізнає свої емоції та емоції інших, вона зможе їх контролювати та виражати у здоровий спосіб. Навчіть дитину говорити про власні емоції та почуття замість актів протесту.

• Будьте терплячими та спокійними. Будь-який випадок негативних проявів дитини потребує розгляду та діалогу, вирішення. Намагайтесь поважати себе і дитину в ці моменти.

• Створіть позитивну атмосферу. Нехай дитина знає, що вона може звернутися до вас у будь-якій ситуації, і ви не будете її сварити та карати, а допоможете і зрозумієте. Будьте дорослим, що підтримує, навіть якщо у вас самих не було цього досвіду в дитинстві. Розпочніть коло позитивного ставлення із себе.

• Надавайте дитині вибір у межах розумного. Дитина зростає і потребує практики у прийнятті рішень і несення відповідальності за ці рішення. Тому почніть з простого: “Яку сорочку надягнеш: цю чи цю?”. А далі більше. І тоді це може дати їй відчуття контролю та зменшити опірність.

Застосування цих стратегій не гарантує відсутності проблем із поведінкою, але може значно зменшити їхню кількість та інтенсивність, створюючи більш гармонійні стосунки між вами та дитиною. Пам’ятайте, що любов, послідовність і терпіння є ключовими у цьому процесі.